На сьогоднішній день відомо, що сільськогосподарське виробництво на теренах Львівщини і його вирішальна галузь – землеробство – здійснюється в складних грунтово-кліматичних умовах.

Земля – є основний засіб виробництва сільськогосподарської продукції. За кордоном фермер ніколи не візьметься вирощувати що-небудь, поки не вивчить складу грунтів. Треба ж знати скільки добрив вносити. Бо, в піщаних грунтах, наприклад, не вистачає магнію, у кислих – кальцію, для карбонатних дефіцитним є залізо.

На підвищення урожайності сільськогосподарської продукціїі впливає також і меліорація, так як без врегулювання водно-повітряного режиму ґрунтів, ніякі інші заходи (ні обробіток ґрунту, ні внесення добрив, ні елітне насіння) не дадуть бажаних наслідків, тобто приросту урожаю. Меліорація в європейському розумінні значення цього слова – це синонім прогресу, поскільки кожне покращення, то крок вперед, а особливо  в умовах глобального потепління і зменшення кількості атмосферних опадів. Меліорації страхують хлібороба в екстремальні по опадах періоди і роки.

У Львівській області з 1265,7 тис.га сільськогосподарських угідь - 490 тис.га (37,8%)меліоровані. Контроль за меліоративним станом осушуваних земель в області здійснює Львівська гідрогеолого-меліоративна експедиція. Така оцінка проводиться по критеріях водного режиму земель, а саме: глибинні залягання рівнів ґрунтових вод /РГВ/, вологості ґрунтів, термінах відводу поверхневих і гравітаційних вод з кореневмісного шару ґрунтів. Виділяється три градації /ступені/ меліоративного стану осушених земель – сприятливий, задовільний і незадовільний. Для цього на меліорованих землях побудована мережа спостережувальних свердловин, проводиться комплекс гідрогеолого-меліоративних робіт. За результатами проведених робіт щорічно видається оцінка фактичного меліоративного стану осушуваних земель на передпосівний і середину вегетаційного періодів та прогноз меліоративного стану цих земель з півторамісячною завчасністю. Ці документи доповнюються рекомендаціями про необхідність покращення меліоративного стану та родючості земель на окремих ділянках, або цілих системах.

Дослідження експедиції і практика виробництва с/г продукції на меліорованих землях сьогодення свідчать про низький рівень виконання планових чи запрограмованих показників по врожайності, а тим більше досягнення проектної врожайності господарствами в регіоні. Якщо проаналізувати це в розрізі господарств, то лише 25-30% із них на меліорованих землях виростили запроектований урожай по основних культурах.

    В чому ж причина такої невідповідності? Перш за все в тому, що земля як основний засіб виробництва сільськогосподарської продукції, повною мірою не затребувана. Догляд за внутрігосподарською мережею з вини деяких землевласників і землекористувачів відсутній, що привело до погіршення водно-повітряного режиму земель і родючості ґрунтів.  Внаслідок цього спостерігається спад інтенсифікації землеробства не лише на меліорованих землях, але і на богарних. Для  нашої агрокліматичної зони Полісся і Лісостепу характерна недостатня і нестійка природна зволоженість, випаровування  перевищує надходження вологи, що призводить до щорічного дефіциту вологозабезпечення земель. Недостатня кількість опадів підчас вегетації часто супроводжується великими бездощовими періодами і зменшенням вологозапасів в орному шарі грунту. Це зумовлює низьку продуктивність землеробства і значне коливання врожайності сільськогосподарських культур. Радикальним заходом для поліпшення умов ведення сільськогосподарського виробництва на осушених землях  при недостатньому зволоженні земель вважається регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів.  Досліди проведені нами в умовах Львівщини показали, що підтримання вологозапасів в активному шарі ґрунту в границях оптимальної вологи (65 – 80% від ПВ) за вегетаційний період дає гарантію одержання високих врожаїв. Недотримання цих параметрів приводить до зниження врожайності пшениці на 2-3 ц/га, цукрових буряків – 20-30 ц/га, картоплі – 10-18 ц/га.

 На меліорованих землях припинилося проведення агротехнічних та агромеліоративних заходів, внесення у відповідних дозах органічних і мінеральних добрив.. Про кротовий дренаж також немає і мови. В кінцевому результаті це спричинило посилення процесів ущільнення ґрунтів, ріст кислотності й дефіциту балансу гумусу, тобто зменшення їхньої родючості. Досліди, які проводились Львівською ГГМЕ на меліорованих землях, показують також, що проведення агромеліоративних заходів підвищує врожайність сільськогосподарських культур на 15-18%, а в комплексі з вапнуванням – на всі 30%.

Аналіз забезпеченості ґрунтів поживними речовинами, проведений спеціалістами ЛГГМЕ, показав, що на 30 відсотках ґрунти систем слабо забезпечені рухомими сполуками азоту, на 24 – доступним для рослин фосфором, на 90 – рухомим калієм, на 69 – ґрунти не забезпечені рухомими сполуками міді і т.д. Вміст гумусу в орному шарі незадовільний на третині площ.

Заходи з меліорації земель включають цілий комплекс робіт, спрямованих на підвищення їх родючості. Крім осушення широко застосовуються культуртехнічні заходи - очистка земель від закущеності, зрізка кротових купин, засипка ям, стариць, старих каналів, вирівнювання інших нерівностей рельєфу. На осушуваних землях проводиться регулювання поверхневого стоку,  глибоке розпушення важких мінеральних ґрунтів, на глибоких торфовищах - кротовий дренаж, вапнування кислих ґрунтів.

 Львівська гідрогеолого-меліоративна експедиція (Львівська обл., Жовківський р-н, с.Малехів, вул. Л.Українки) на базі інформаційно-дорадчого центру Львівського управління водних ресурсів сьогодні готова надавати послуги сільськогосподарським виробникам по широкому спектру ринкових показників.

   Головнішими з яких є:

         - необхідність і норми внесення органічних і мінеральних добрив під запланований урожай;    

         - необхідність регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів;

         - необхідність агротехнічних та агромеліоративних заходів;

         - необхідність вапнування кислих ґрунтів;

        - еколого-меліоративний стан осушених земель;

- прогнозування меліоративного стану осушених земель;

- необхідність збереження та підвищення родючості грунтів;

- агрохімічна оцінку стану грунтів, хімічний стан поверхневих і підземних  вод;

- збереження природи від хімічного забруднення.